Владислав Орліч

Orlicz 2.jpg

(24 травня 1903р. - 9 серпня 1990р.)


Народився в м. Окоцім біля Кракова. Його батько Францішек, який працював бухгалтером у пивоварні, рано помер. В сім`ї було п`ять братів Тадеуш, Владислав і Міхал стали професорами, а Казімір і Збігнев загинули у війнах.

В. Орліч отримав атестат зрілості у 1920 році у другій реальній школі у Львові. Спочатку навчавсь у Львівській політехніці, але маючи проблеми з нарисної геометрії, перейшов в університет. Тут він слухав лекції з математики С. Банаха, С. Рузєвіча, Г. Штайнгауза, і Є. Жилінського. Навчання на математично-природничому факультеті закінчив в 1925/26 навчальному році. Уже з 1923 року він працював демонстратором, а з 1925 року молодшим асистентом І кафедри математики Львівського університету.

В 1927 році В. Орліч подав у Раду факультету дві праці “Z teorii szeregów ortogonalnych” i “O szeregach funkcyj zbieżnych prawie wszędzie przy każdym uporządkowaniu skladników”. Декан факультету доручив комісії рецензентів (Є. Жилінському та Г. Штайнгаузу) “вирішити, яка з поданих праць приймається як докторська”. Комісія вибрала першу. Після здачі докторських іспитів з математики і фізики та філософії, 30.06.1928 року відбулась урочиста промоція доктора філософії В. Орліча. Промотором був Євстахій Жилінський.

2 липня 1928 року В. Орліч одружився з Софією Кжисіковною, яка була асистенткою кафедри фізики університету. Вона згодом стала активною діячкою Армії Крайової. За це вона була засуджена в повоєнній Польщі і відбула ув’язнення більше 5 років. Прожила Софія Орліч 101 рік.

очаток війни у 1939 році застав В. Орліча у Львові. В 1939-1941 роках він професор кафедри аналізу І Львівського університету, а також був ад’юнктом на Політехніці. В час німецької окупації він разом з Банахом був кормителем вошей в інституті Вейгля, а також вчителем в ремісничій школі. Оскільки проф. Г. Штайнгауз не повернувсь в університет після війни, його кафедру, яка стала називатись “теорії функцій” з серпня 1944 до лютого 1945 очолював В. Орліч, згодом завідуючим став професор О. Кованько. В 1945 році В. Орліч повернувсь до університету у Познані, де у 1948 отримав посаду професора. До часу виходу на пенсію (весна 1970 року) він керував І кафедрою математики на факультеті математики, фізики і хімії Університету імені Адама Міцкевича. Одночасно він працював у Варшаві в Інституті математики Академії Наук. В 1956 році став член-кореспондентом, з 1961 дійсним членом Польської Академії наук.

В. Орліч написав 171 наукових праць. Серед його праць є підручник з математики для українських шкіл написаний разом з А. Фрейліхом „Математика для І кляси середніх загально освітніх шкіл” 1938. Państwowe Wydawnictwo Książek Szkolnych we Lwowie, 160 stron.

Перші наукові результати В. Орліча відносились до теорії ортогональних рядів, а саме безумовної їх збіжності. Широке застосування знайшли “простори Орліча”, які він ввів у спільних працях з Бірнбаумом. Досліджував він також простори, названі ним, “просторами Сакса”. Вказав нові напрями досліджень в працях, які стосувались застосування категорій Бера до диференціальних рівнянь, загальної теорії міри та інтеграла. Важливими напрямами його наукових досліджень стали: теорія підсумовування, поліноміальні оператори, інтерполяція операторів.

В. Орліч разом з своїми учнями створив у Познані потужний науковий осередок досліджень питань функціонального аналізу та його застосувань.

Кiлькiсть переглядiв: 758