Нікколо Тарталья

(бл. 1500— 1557)

Історія іноді поєднує долі зовсім несхожих людей. Зустрівшись, вони найчастіше залишаються вірними супутниками, друзями, а буває, й ворогами... Нікколо Тарталья і Джероламо Кардано і були такими несхожими людьми і талановитими математиками, імена яких назавжди залишилися поряд в історії науки. Вони жили в епоху Відродження, виразну характеристику, якій дав Ф. Ен­гельс: «Це був найбільший прогресивний переворот з усіх пережитих до того часу людством, епоха, яка потребувала титанів і яка породила титанів щодо сили думки, пристрасті й характеру, щодо багатогранності і вченості». Історично склалося так, що саме в цю епоху математика стала в центрі уваги наукового пошуку. Коли на початку середніх віків математиків прирівнювали до астрологів і чорнокнижників, переслідували, то тепер саме в математиці бачили критерій істини. Леонардо да Вінчі писав: «Жодне людське дослідження не може називатися істинною наукою, якщо воно не пройшло через математичні доведення.