Ландау Лев Давидович

(1908-1968)

За широтою інтересів, розмаїтості областей дослідження, глибину проникнення у фізичну суть проблем Ландау являє собою унікальну постать у сучасній теоретичній фізиці. У наше століття посилилася диференціації наук Ландау був одним з небагатьох вчених-екціклопедістів і з рівним успіхом займався проблемами гідродинаміки та теорії елементарних часток, астрофізики і фізики низьких температур.

Лев Давидович Ландау народився в Баку в сім'ї інженера-нафтовика. Його математичні здібності проявилися дуже рано - згодом він сам казав, що не пам'ятає себе не вміючого інтегрувати. З чотирнадцяти років ходить в Бакинський університет і, провчившись у ньому два роки, переводиться до Ленінградського, який закінчив у 1927 році. Ще будучи студентом Ландау активно включається в наукову роботу, і в 1926 році виходить його перша наукова стаття, а наступного року він вводить в квантову механіку важливе поняття (так звані матриці щільності). Після закінчення університету Ландау працює в Ленінградському фізико-технічному інституті, а в 1929 році їде в закордонне відрядження. Ландау провів за кордоном півтора року, побувавши в Данії, Німеччині, Швейцарії, Голландії й Англії, причому найбільш важливою була для нього робота у Н. Бора в Копенгагенському інституті теоретичної фізики. У цей час він виконав спільно з англійським фізиком Р. Пайерлсом ряд важливих робіт з квантової механіки і створив теорію електронного діамагнетизму, яка стала фундаментальним внеском у сучасну теорію металів. Повернувшись на батьківщину, Ландау переїздить до Харкова, де стає на чолі теоретичного відділу фізико-технічного інституту. П'ять років, проведені Ландау в Харкові, були дуже плідними - він розробив теорію антиферомагнетизму, теорію доменної структури феромагнетиків і феромагнітного резонансу і почав розробку теорії фазових переходів II роду. У Харкові ж починається блискуча педагогічна діяльність Ландау, з'являються його перші учні і починає вироблятися програма так званого «теормінімуму» - обсягу відомостей, необхідних для того, щоб стати фізиком-теоретиком. Згодом ця програма була втілена в знаменитому багатотомному курсі "Теоретичної фізики”, написаному Ландау разом зі своїм учнем Е. М. Ліфшицем. Цей курс одержав широку популярність в нашій країні і за кордоном; він є унікальним керівництвом з теоретичної фізики, за яким вчилися і вчаться покоління молодих дослідників. У 1937 році Ландау переїздить до Москви, очолює теоретичний відділ в організованому П. Л. Капицею Інституті фізичних проблем. Тут він пропрацював до кінця свого життя, створивши чудову школу радянських фізиків-теоретиків. Тут же їм були написані найважливіші роботи - загальна теорія фазових переходів II роду, теорія надплинності рідкого гелію, комбінованої парності, двокомпонентного нейтрино і теорія фермірідині. Міжнародний авторитет Ландау був надзвичайно високий - він обраний членом Академій наук США, Данії, Англії, Франції та Нідерландів, а в 1962 році йому була присуджена Нобелівська премія.